Головна сторінка  •  Гостьова  •  Довідка Карта сайта
Поиск Первая страница сайта План Лавры История Лавры Преподобный Иов Преподобный Амфилохий Свято-Духов Скит Справка Написать нам Поиск Первая страница сайта План Лаври Історія Лаври Преподобний Іов Преподобний Амфілохій Свято-Духів Скит Довідка Написати нам Search Home Plan Laurels History Laurels St. Job St. Amphilochius Holy Spirit skete Help Contact us
9.09.2011 - Звернення братії з приводу публікацій в ЗМІ

Дорогі браття та сестри!

 

6 вересня 2011 р. Верховна Рада України зареєструвала проект Закону України № 9105 «Про внесення змін до Закону України «Про перелік пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації» (щодо виключення із Переліку будівель Почаївської Лаври)».

Проект розроблено у зв’язку з необхідністю відновлення історичної справедливості і поверненням у власність релігійній громаді Свято-Успенської Почаївської Лаври УПЦ монастирських будівель, які належали їй на правах власності, але за часів радянської влади були відібрані та передані у державну власність.  

З цього приводу в ЗМІ штучно розпалюється і нагнітається ворожнеча, яка свідомо перекручує, говорячи на біле – чорне, на чорне – біле. Це є продовження тієї війни, яка особливо жорстоко ведеться з 1917 року, коли декретом Леніна Православну Церкву позбавили всіх прав, знищуючи її фізично та морально. Це ми бачимо і сьогодні, тільки під іншими гаслами. Милістю Божою Почаївська Лавра не підпала під гоніння, які були в центрі та на Сході України в 1917-1939 р.р. Лише з приходом радянської влади на Західну Україну в 1939 р. та з прийняттям декларації Народних Зборів Західної України «Про конфіскацію поміщицьких та монастирських земель» від 28 жовтня 1939 року почалися гоніння на Церкву і в цьому регіоні.

Після Другої Світової війни у Почаївської Лаври були відібрані будівлі, що їй належали: будівля консисторії, церковно-приходська школа, свічний завод, друкарня, готелі для духовенства та прочан. Під час другої хвилі гонінь на Церкву в 1959-1962 р.р., коли і далі закривалися храми та монастирі по всій Україні, у Почаївської Лаври відібрали її церковні споруди: Успенський собор, Троїцький собор, Дзвіницю, Надбрамний корпус і Архієрейській будинок. Ці споруди були об’явлені власністю держави, а з 1963 року пам’ятками архітектури.

Будівлі забрали, а потім здавали в оренду Лаврі за відповідну плату, яку держава брала з монастиря до 1999 р. Сталася така ситуація, що сильний забрав у слабшого майно, а потім дав можливість ним користуватися, тільки за тими правилами, які поставив сильний.

З проголошенням незалежності України держава почала проявляти лояльність до Церкви, обіцяючи їй повернути забрані будівлі та майно, засуджуючи дії попередньої атеїстичної влади. Частково Лаврі були повернуті будівлі, але головні монастирські споруди залишилися державною власністю. Ці споруди віднесені до пам’яток архітектури національного значення.

З того часу, як Українська Православна Церква не підтримала розколу в православному світі певні політичні сили об’явили її ворогом України.

Те, що не дозволено православним – те дозволено розкольникам та уніатам. Так, станом на 1 січня 2003 року, УГКЦ у Тернопільській області передано у власність 669 храмів, в тому числі 264 пам’ятки історичного значення. І з цього приводу ніхто не дискутував та не проводив ніяких форумів.

Після розпаду Радянського Союзу в Прибалтиці був прийнятий закон, згідно якого все майно, що було насильно відібрано після 1940 року необхідно повернути його власникам. Це не визивало у суспільстві дискусій та дебатів – його просто виконали.

Сьогодні в Україні існує державна, комунальна та приватна власність. А куди зникла власність Церкви, яку будували наші предки віками? Де була держава, коли люди проливали свій піт і віддавали останні копійки на будівництво храмів Божих?

У Церкви відібрали будівлі та майно. Звичайно влада все повертати не хоче, придумуючи різні закони про об’єкти культурної спадщини. Сьогодні в ЗМІ свідомо іде перекручення термінології. І в Україні починають вирувати дебати, що «Почаївську Лавру приватизовують та передають Москві». Якій Москві?..

Ми просимо, щоб держава повернула Церкві те, що безпідставно у неї забрала. Почаївська Лавра хоче повернути монастирські споруди не в приватну чи особисту власність, а передати їх законному власнику – Канонічній Українській Православній Церкві (громаді чоловічого монастиря).

 

+ Володимир,

Архієпископ Почаївський,

Вікарій Київської Митрополії,

Намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври

з братією 

 



     

Онлайн аудіо-трансляція святкових Богослужінь 8, 9, 10 листопада

 

Смотреть карту проезда...

Сказание Зиновия Мниха о прелести антихристовой

Звернення братії Почаївської Лаври до кожного з народних депутатів Верховної Ради України проти легалізації на законодавчому рівні содомських гріхів

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к главе Богословско-канонической комиссии при Священном Синоде УПЦ

Предвестие апокалипсиса

Письмо Бога к человеку

Божий призыв

Звернення братії до православних християн про збір підписів на захист Лаври

Грамота Патриарха Алексия II

Древо Христианской Церкви

Відкрий очі, Україно!

Звернення братії Почаївської Лаври в звязку з тим, що людей примушують давати письмову згоду на користування своїми персональними даними

Звернення братії з приводу публікацій в ЗМІ

Обращение братии Лавры к Президенту против введения новых биометрических паспортов и универсальных социальных карт

Греческая Православная Церковь против электронных карточек и символики антихриста

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к главе Богословско-канонической комиссии при Священном Синоде УПЦ ...

Обращение братии Свято-Успенской Почаевской Лавры к Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси Кириллу ...

Экспертизы ИНН...

Церковь об ИНН ...

Современное лжеучительство...

Как людей, с помощью новых психотехнологий, загоняют в электронный концлагерь...

В связи с обсуждением Верховной Радой Украины проекта Налогового кодекса Украины, Блаженнейший Митрополит Владимир обратился к руководству государства с изложением позиции Украинской Православной Церкви относительно данного законопроекта в части идентификационных номеров...

Правнуки Ленина – живут и действуют

Ответ Духовного Собора Почаевской Лавры на провокационную статью о.Андрея Дудченко о Почаевской Лавре

Звернення братії Свято-Успенської Почаївської Лаври з приводу прийняття нового податкового кодексу України

Повноважний представник Української Православної Церкви у Верховній Раді України архієпископ Львівський і Галицький Августин звернувся до народних обранців

Звернення православних християн з приводу прийняття податкового кодексу до керівників держави

 

 

 

Пролог в поучениях

Вразумление сребролюбца

(Слово о Иоанне, епископе Иерусалистем, како Епифаний хитростию взя у него сребро и раздаде нищим и убогим в милостыню. (Прол. Мар. 1)

Сребролюбец тот же идолопоклонник, потому что у него и в уме, и в сердце лишь деньги и деньги, и они для него есть его идол. Поэтому и Апостол также сребролюбие называет идолопоклонством, говоря, что лихоимание есть идолослужение (Кол. 3, 5). Этот грех есть один из тяжких грехов, и Господь за него строго наказывает и вразумляет сребролюбцев.

Однажды к св. Епифанию, архиепископу Кипрскому, пришел некоторый диакон из Иерусалима и сказал ему об Иоанне, епископе Иерусалимском, что сей, по сребролюбию, деньги откладывает, а нищим милостыни не подает. Услышав об этом, Епифаний отправил к Иоанну послание, в котором убеждал его быть милостивым к нищим; но он на послание никакого внимания не обратил. Прошло много лет, и вот, раз Епифаний одному из учеников своих и говорит: "пойдем, чадо, в Иерусалим, мы оттуда скоро возвратимся". Прибыли в Иерусалим, поклонились святым местам и затем Епифаний, придя к епископу, сказал ему: "отче, дай мне приют у себя". Иоанн предоставил в распоряжение Епифания прекрасный дом, и каждый день звал Епифания к себе в гости, о нищих же по-прежнему не радел, и они роптали на него. Видя это, Епифаний сказал епископу: "дай мне, отче, сколько-нибудь серебра для раздачи нищим". Иоанн принес много серебра. Епифаний сказал ему: "дай мне еще сколько-нибудь". Иоанн сказал: "будет с тебя" Епифаний продолжал: "Ну, дай мне хоть сколько-нибудь рабов в услужение"! Иоанн в этом не отказал. Епифаний тогда, взявши пятьсот литр серебра, стал день и ночь раздавать оное нуждающимся. Прошло довольно времени, и епископ сказал Епифанию: "когда же ты уплатишь мне доле свой"? - "Потерпи немного, отче, все тебе отдам". Прошло еще довольно дней, и Иоанн свои деньги стал требовать уже настоятельно. Он держал Епифания за одежду и кричал: "Не уйдешь от меня, муж злой и хитрый! Отдай мое серебро"! И два часа кричал на Епифания и досаждал ему. Все, бывшие при этом, слыша дерзкие хулы на архиепископа, пришли в уныние и страх. Епифаний же наконец окончил дело; дунул в лицо епископу Иоанну, и сей тотчас же ослеп, и ужас объял всех предстоявших. Тут епископ опомнился и, падши к ногам Епифания, стал умолять его, чтобы он помолился о нем Богу и возвратил ему зрение. Епифаний сказал: "пойди в церковь и помолись, у честного креста, Господу, чтобы Он возвратил тебе зрение. Епископ не отходил от Епифания и не переставал просить у него прощения. Сжалившись, святый архиепископ возложил на него руки, и у епископа открылся правый глаз. Тогда епископ стал просить и об исцелении левого глаза; но Епифаний сказал ему: "Это не мое дело, чадо, но Божие. Бог затворил твое око, Он и отверзет; а урок Он тебе дал, чтобы спасти тебя от сребролюбия". После сего, сказано, Иоанн стал преподобен и милостив к нищим.

Слыша cиe, имеюще пищу и одеяния, сими довольни будем (1 Тим. 6, 8), а иначе, как показал пример скупого епископа, гневу Божию подпасть можем. Чтобы избежать страсти сребролюбия, будем помышлять о том, что все земное, все золото и серебро, да и все вообще блага мира, одним словом, все земное, все должно остаться по сию сторону гроба и одни дела наши останутся тем, которые переживут нас на проклятие или благословение и одни дела понесем на раменах души на вечное судилище Божие. Будем, наконец, помнить и то, что говорит св. Амвросий: "нагими приемлет земля людей, какими и произвела. Она границ владений не заключает во гробе. Тесная могила бедному, равно как и богатому довольна ко вмещению; и земля, которая живого не вмещала пристрастия, целого уже богача вмещает. Если ты богат и хочешь спастись, уделяй от твоего имения бедным" (в книге о Ахаве). Аминь.