а благословенням до преподобного Іова, ігумена та чудотворця Почаївського, спускаються віруючі до Печерної церкви. У кам'яному гроті храму, у срібній раці спочивають нетлінні мощі святого. Народився Преподобний на Покутті (нині Івано-Франківська область) у 1551 році. Живучи у любові до Бога і шукаючи усамітнення, десятилітнім юнаком він іде до Угорницького монастиря. Через два роки прийняв чернецтво і дивував усіх своєю кротістю, працьовитістю, старанністю в молитві і для всіх був прикладом чернечого життя. На прохання князя Острозького Костянтина прибув преподобний до Дубенського монастиря “для показання образу чернечих подвигів братії цього монастиря”. Понад двадцять років він керував тим монастирем, охороняючи Православ'я від ворогів його.

Уникаючи слави цього світу, він таємно йде (1604 рік) на гору Почаївську. Але незабаром і тут, прославившись суворим чернечим життям, Преподобний був обраний братією ігуменом монастиря. Все своє життя провів він у працях, подвигах та молитвах. Тут він зазнав багато скорбот і образ і від поляків, які хотіли перевести монастир у католицтво, і від онука Анни Гойської Фірлея, який, нехтуючи її фундушовим записом, захотів все подароване монастирю поміщицею, і навіть чудотворну ікону Богородиці, забрати собі. І чим сильнішими і наполегливішими були напади ворогів-іновірців, тим невідступніше стояв преподобний Іов на варті ввіреного йому монастиря. Своїми проповідями та повчаннями, своєю духовною чистотою, своїм праведним життям розкривав ігумен сутність земного людського буття.

За сім днів передбачивши час своєї смерті, він переселився у блаженну вічність. А майже через вісім років тіло його було знайдено нетлінним.

У Печерному храмі, у тому ж кам'яному гроті, спочивають мощі і преподобного Амфілохія Почаївського. Народився преподобний Амфілохій на Волині, у селі Мала Іловиця у 1894 році, у багатодітній благочестивій родині. Дитинство та юність пройшли в рідному селі, з батьками; потім Царська армія. Пройшовши через військові випробування, в 1925 він обирає вузький шлях спасіння - чернецтво і приходить в Почаївську Лавру. У праці і смиренні виконує молодий інок покладений на нього послух і сподобляється чернечого постригу з ім'ям Іосиф і священичого сану. Присвятивши життя служінню Богу і ближнім, Преподобний набув твердої віри і любові, отримав від Господа дар прозорливості та чудотворінь. Він лікував, виганяв злих духів, повертав слух глухим, зір – сліпим, скорботних втішав.

За часів гонінь на Церкву угодник Божий не залишив святої Лаври, а разом із братією вистояв, підносячи і вдень, і вночі молитви до Господа. Своєю мужністю та сміливістю він відстояв Свято-Троїцький собор Лаври, за що був заарештований та відправлений до психіатричної лікарні у Буданові. Але промислом Божим, через добрих людей, які його знали, був звільнений. У Лавру влада заборонила йому повертатися. І він оселився в рідній Іловиці, де ще довгі роки з любов'ю опікувався людьми, всіляко уникаючи суєтної людської слави. Закінчив він земний шлях 1 січня 1971 року. Причислений до лику святих 12 травня 2002 року.

Мощі преподобного Амфілохія Почаївського