уховну силу та красу монастиря становлять не лише чудові храми та його святині, а й ті, хто живе в обителі. Господь створив велике диво, зробивши святу Почаївську гору джерелом світла під заступництвом Матері Своєї, і зібрав сюди людей, які вміють зберігати та підтримувати його. Спрямовані Божим промислом і усвідомлюючи своє призначення, прийшли вони заради спасіння своєї душі і водночас і для того, щоб з теплою молитвою і живою вірою просити у Господа заступництва за всіх страждаючих. Великий подвиг їхньої віри часом незрозумілий світській людині. У багатьох люди в чорних рясах і з чотками в руках – чи то зовсім юні, чи вже вибілені сивиною старці – викликають захоплення і здивування. Це вони становлять духовну силу монастиря, а їхня молитва освячує життя нового дня, невидимо охороняє та зміцнює православних християн.

А починається вона рано-вранці, з першою ранковою зорею, коли звуки дзвіночка скликає ченців на першу молитву - полуношницю біля Почаївської ікони Божої Матері. Молитва освячує життя нового дня нашого народу, невидимо охороняючи та зміцнюючи його. Під соборний спів із висоти іконостасу плавно опускається ікона та починається акафіст.

Приклавшись під час  акафіста до ікони, братія вузькою галереєю йде у Печерний храм до мощей преподобних Іова та Амфілохія, щоб просити у святих благословення на денні послухи. У Печерному храмі звершується рання Літургія, після якої служиться акафіст перед мощами Преподобних. Пізня Літургія звершується в Успенському чи Троїцькому соборі. Після неї або одночасно в інших храмах (всього їх у монастирі сім) служаться треби, які замовляють прочани: молебні, водосвяття, соборування, панихиди.

О першій годині після полудня братія збирається до трапезної церкви в ім'я святої великомучениці Варвари. Це перше прийняття їжі, під час якого читається житіє святого, пам'ять якого зврешується в цей день. У понеділок, середу та п'ятницю – пісні дні. Після трапези братія продовжують працювати на послушаннях: крім молитви і богослужіння кожен має свої обов'язки.

Управління монастирем покладено на намісника. Цей високий і відповідальний послух доручається Духовним собором Лаври людині, яка має досвід керівництва духовним життям обителі. Нині цей послух несе митрополит Володимир (Мороз). Внутрішній порядок життя Лаври, розподіл чернечих послухів і спостереження за їх виконанням – все це входить до обов'язків благочинного. Весь порядок богослужінь, забезпечення служителів усім необхідним – у віданні ризничого, а за правильним проходженням служби слідкує уставник. Духовне життя ченців під контролем братського духівника, який приймає їхню сповідь. За клиросний послух відповідає регент. Господарство Лаври веде економ та його помічники, а фінансами розпоряджається казначей. Несуть ченці ще послух бібліотекаря, дзвонаря, просфорника, екскурсовода, викладають у Духовній семінарії. Інші працюють на кухні, в іконній лавці, за свічковим ящиком, на економії. Послух є у кожного, а в деяких їх кілька. Є й особливі послухи: блюститель ікони - той хто безпосердньо несе послух біля  чудотворної ікони, стопочний – блюститель  Стопи Матері Божої, та блюститель мощей  преподобних Іова та Амфілохія.

Вечірнє богослужіння починається о п'ятій годині після полудня; у дні коли немає бдіння воно завершується хресною ходою братії та паломників. Після вечері та молитовного правила ченці розходяться по келіях. Однак на цьому молитовна праця їхня не закінчується: кожен читає своє келійне правило, обране ним самим або встановлене духівником: Іісусова молитва, канони, акафісти, кафізми...

Подякувавши Богу за минулий день, братія відходить до сну, щоб розпочати наступний ранок славослів'ям Всевишньому Богові.