Щороку 19 серпня із села Довжок, що біля Кам'янця-Подільського, вирушає до Почаєва багатотисячний хресний хід. Що спонукає людей брати участь у хресному ході?  

Завантажити відео (0,56 Гб)

Залишити відгук

Зі спогадів учасниці:

У 2010 році Господь влаштував так, що я пройшла Хресним ходом з Кам'янця-Подільського в Почаїв. Дорога тривала 7 днів із 19 по 25 серпня. Дорога відстанню  в  280 км, як мені сказали. За день проходили по 30-40 км. У Почаєві оголосили, що прийшло нас понад 5000 людей. 
Два роки я про це мріяла, але боялася, що не витримаю, а зібралася лише цього року, коли відчула, що можу спробувати. Сама. Попутників у нашому місті не знайшла. Моє місто – Керч, у Криму.
Добиралася через Київ, з Києва на поїзді приїхала до Кам'янця-Подільського о 6-й ранку. На маршрутці проїхала містом, помилувалася старовиною і від фортеці вирушила пішки до с.Довжок, з якого щороку після літургії вихідить процесія вже понад сто років. За часів Радянської влади йшли таємно невеликими групами, але йшли.
Хочу поділитися набутим досвідом та отриманими враженнями, можливо, це комусь стане в нагоді, тому що тим, хто вперше захоче піти в цей Хресний хід наступного року, така інформація буде дуже корисною. Я готувалася до цієї події дуже ретельно, крупинками збирала інформацію в інтернеті, і була дуже вдячна, не раз згадуючи добрим словом тих, хто ділився своїм досвідом і давав поради. Стало у пригоді все.
В інтернеті інформацію про Почаївський Хресний хід не знайшла, тому читала про інші хресні хіди, але зовсім не уявляла, як це відбувається насправді. А що уявляла, виявилося зовсім не так. По-перше, народу навколо багато, але кожен сам по собі, розмов немає, знайомств теж, у дорозі лише молитви – вголос чи мовчки. На привалах теж кожен сам по собі чи зі своєю групою. Але якщо до кого звернутися за допомогою чи порадою – допоможуть та підкажуть. По-друге, ті ходи, про які читала, не були такими довгими, а це вносить свої нюанси.

Поради:

1. Що брати з собою: рюкзак із широкими лямками, бажано туристичний, два шматки паролону на плечі під лямки. Добре, якщо є ще й маленький рюкзачок дитячого типу, щоб спереду одягнути. У бувалих бачила зручні саморобні торбинки типу двох наволочок, пошитих між собою так, що просунувши між ними голову, виходить одна спереду, інша позаду. Може пригодитися  легка тачка-кравчучка, так як  тягнути треба 10-12 кг. Але це добре, якщо вдвох її брати, так як тягти її за собою весь час теж важко. Спальний мішок. Мені радили, щоб розкривався як ковдра. Такий і взяла до 14 градусів. Можна було тепліше. Карімат-килимок з пінки. Багато мали легкі намети. У мене був шматок поліетилену 2х2 м, одинарний, щоб було легше. Теж добре, тому що вночі там роса така, що ніби на тебе відро води вилили, тому накривався ним поверх спального мішка. Ще потрібен одноразовий плащ, - там часто дощ. Нічна сорочка для жінки і плавки чоловікам для купання в джерелах. 
2. Одяг: білизна, шкарпетки на кожен день, 2-3 косинки, козирок (якщо є), хустку на ніч або шапочку, светр, по футболці або блузці на кожен день, 2-3 спідниці (я пошила дуже просто з відрізу в півтора обхвату по талії – обробила краї та зверху підвернула тканину на 3 см, куди простягла бейку-пояс і все. Все має бути легким.
3. Взуття: брала 3 пари взуття - шльопанці, капці, кросівки. Все одно ноги дуже натерло. Найзручнішими виявилися шльопанці за 15 грн. Є на фото. Ще й тим зручніше, що коли ноги розтерла, то змогла вирізати дірки в тих місцях, щоби не давили. Напевно, хороші для дороги спортивні спартанки, так як мало місць зіткнення з ногами та підошва товста. А от в моїх шльопанцях підошва зовсім стерлася і боляче було йти щебенем, а таким був основний наш шлях (є на фото). Багато хто йшов у капцях з устілками та в шкарпетках, але спекотно.
4. Засоби  гігієни: з/щітка, з/паста - маленький майже порожній тюбик, шматочок мила, вологі серветки, рушничок або шматок марлі (швидко сохне), дитячий крем або щось для обвітреної шкіри і для губ (дуже обвітрюються і тріскаються), туалетний папір (він же буде і серветками при нагоді, і посуд можна витерти після їжі, бо мити ніде). Якщо потрібен дезодорант, то треба взяти кришечку з-під кока-коли і в неї колупати дезика, щоб не тягнути зайву вагу. Там і митися ніде.
5. Посуд: пластмасова чашка, алюмінієва каструлька на 0,5 л (вона ж служила і тарілкою), алюмінієвий чайничок на 0,5 л (можна ал.кухоль), спиртовка та сухий спирт, сірники, ложка, ножичок. Спиртівку можна зробити так: взяти бляшанку з-під сардин, збоку вирізати 3 дірки або колупати цвяхом побільше. На дно класти сухий спирт, нагору ставити посуд та гріти. Якщо діаметр отриманого спиртування занадто великий, то край банки можна стиснути. 
6. Продукти: спеціально їжу з собою брати не треба, окрім як на дорогу до Кам'янця-Подільського. Це дивно, але скрізь нас годували. І ще дивніше, що всі були ситі. Мені це видається дивом: як можна було нагодувати таку масу людей?! Але на ранок і вечір щось перекусити не завадить. Тому добре взяти із собою: 0,5 кг сухофруктів (курага, родзинки), 100 г меду (по ложці на кожен день), 300 г мигдалю, шматочок імбиру для чаю, щоб зігрітися, пакетики чаю, кава. Крім того нагоді пюре в пакетиках (3 шт.), каша гречана в пластівцях (3 шт.) і 2 головки часнику. Весь час треба поповнювати запас води – 1.5-2.0 л. Поповнити дорогою є де, та й вода дуже смачна.
7. Медицина: ножнички манікюрні, люстерко, бинти, пластир у рулончику, перекис водню, паста Ласара (саліцилово-цинкова мазь), прокладки жіночі щоденні на мозолі, присипка для ніг. Ліки, вітаміни – кому що треба. Ноги треба обробляти щодня, навіть коли зовсім немає сил. Мити ноги переважно ніде, тому спочатку обробити мозолі перекисом, просушити, намазати маззю, забинтувати. Пластирем краще не користуватися, або тільки щоб бинт притримати. Одягнути чисті шкарпетки. Бинтувати треба навіть тоді, коли видно, що натирає, але мозолів ще немає. Ті, у кого ноги потіли, брали із собою присипку для ніг аптечну чи крохмаль із розтертим у ньому стрептоцидом. 
8. Додаткове корисне: розкладний легкий стільчик, як у рибалок (там у багатьох такі, тому що довго стояти на службі або в чергах дуже важко), нести його можна, прив'язавши до пояса, щоб плечам легше було. Для цього добре мати ремінь. Моточок звичайної резинки з білизни (часто виручав що-небудь прив'язати). 
9. Правила: у хресному ході треба поводитися так, ніби ти перебуваєш у храмі – не розмовляти без потреби, жінки повинні бути з покритою головою, у довгій спідниці, плечі не оголені, прикрас немає. На шиї – улюблена домашня ікона. Випереджати хресний хід і виходити вперед хреста не благословляється. Біля кожного поклонного хреста та церкви – зупинка на молебень, біля цвинтаря – на панихиду. Можна подавати записочки за своїх рідних та за себе. Записочки можна підготувати вдома заздалегідь. Вішати хустки та рушники на поклонні хрести дорогою не можна. Сказали, що це язичництво. Підйом о 3 годині ранку, о 4-й збір і вихід. Прибуття на нічліг о 8-й вечора, але частіше було пізніше. Тому треба швидко обробити ноги, приготувати чай, пюре чи кашу і лягти спати, бо після заходу сонця одразу випадає роса і все буде вологе. Якщо розміститися під деревом, роси буде менше. Вранці також приготувати чай або каву, сухофрукти, взяти горстку мигдалю на дорогу до першого привалу, це додасть сили. Перший привал та прийом їжі  з 9-10, потім ще буде 1 або 2 рази, а в селі Зайчики годувати не будуть (4 або 5 день), але там є 2 магазинчики. На ночівлю можна проситися по будинках, але будинків менше, ніж людей, тому я не просилася і спала просто неба. І сон такий солодкий був, що й на перині так не виспишся, а вранці приємна бадьорість. Хоча спочатку все боялася, що не висплюсь, не відпочину – ноги гудуть, плечі ниють. Але Господь давав відпочинок.